Image Alt

Стисла історія “вишивки авангарду”

Стисла історія “вишивки авангарду”

Українська вишивка авангарду народилась як унікальний мистецький феномен співпраці професійних художників-авангардистів та українських народних майстрів початку ХХ сторіччя. Винятковість масштабного творчого експерименту, реалізованого в кустарних майстернях сіл тодішніх Київської та Полтавської губерній, була високо оцінена професійними колами Європи. Натомість, нині мало хто пам’ятає, що ескізи для створення вишивок у майстернях українських сіл Вербівка та Скопци створювали відомі амбасадори супрематизму Казимир Малевич, Олександра Екстер, Ніна Генке-Меллер та інші. У свою чергу самобутні народні майстри Василь Довгошия, Євмен Пшеченко, Ганна Собачко-Шостак, які працювали у цих артілях, теж вдавались до небувалого мистецького експерименту заради пошуку нових типів художніх вишивок.

Українська вишивка авангарду народилась як унікальний мистецький феномен співпраці художників авангарду і українських народних майстрів початку ХХ сторіччя.

Створення майстерні народних промислів було для Наталії Давидової справою життя, і її інтерес до народного мистецтва не був випадковим. В кінці ХІХ-початку ХХ століття освічені представниці української інтелігенції Наталія Яшвіль, Юлія Гудим-Левкович, Варвара Ханенко, Наталія Шабельська, Катерина Скаржинська, Олена Пчілка (мати Лесі Українки), вважали своїм обов’язком всіляко розвивати і сприяти відродженню народного мистецтва. У їх будинках і маєтках збиралися предмети старовини, створювалися артілі і школи кустарних ремесел, вони субсидували археологічні розкопки, облаштовували виставки і музеї. В Україні виникають центри відродження народної вишивки, де працюють художники-авангардисти, створюючи ескізи для подальшого втілення народними майстрами.

Початок ХХ століття. Ідея поєднати новітній напрям в мистецтві «супрематизм» (від латинського слова supremus – найвищий) з народною творчістю не має аналогів у світовій практиці. Вперше цей експеримент втілений працею українських майстрів учасників артілі народних промислів села Вербівка. Термін «супрематизм» вперше застосований Казимиром Малевичем для характеристики своїх абстрактних композицій показаних на виставці «0.10» в грудні 1915 року, де вперше був показаний «Чорний квадрат».

У 1915 році в московській галереї Лемерсье відбулася «Виставка сучасного декоративного мистецтва. Вишивки та килими за ескізами художників ». У виставці взяли участь художники різних творчих напрямків, за ескізами яких вишивали селянки сіл Вербівка та Скопці: Ніна Генке-Меллер, Ксенія Богуславська, Катерина Васильєва, Наталія Давидова, Казимир Малевич. Найбільш різноманітні за призначенням роботи представили Олександра Екстер та Євгенія Прибильська. Виставка вийшла розкішною – 280 робіт. Перелік вишитих за малюнками О.Екстер робіт свідчив про органічне використання вишивок в інтер’єрі, аксесуарах, одязі. Газета «Русское слово», № 6 (19), у в 1915 році писала: «Яскраве сонце України заграло в Галереї Лемерсье …. Ці подушки, скатертини, шарфи, халати, ширми, килими, набійки створювалися в майстернях руками простих жінок під керівництвом їх інтелігентних керівників».

Виставка 1915 року стала однією з перших громадських демонстрацій супрематизму Малевича. Він виставив три сурематичні ескізи для подушки і двох шарфів. Що впадало в очі на цій виставці, так це радісний блиск сліпучих фарб, скомбіновані в найсміливіших поєднаннях. На одній зі збережених фотографій експозиції можна розглянути ескіз подушки К. Малевича з притаманною його стилю супрематичною композицією.

У грудні 1917 року О. Екстер і Н. Давидова влаштовують в Художньому салоні К. І. Михайлової «Другу виставку сучасного декоративного мистецтва « Вербівка », на якій експонувалося понад 400 зразків вишивки, виконаної селянками з Вербівки за ескізами майже всіх художників, які сповідували ідеї супрематизму. До учасників першої виставки додалися Віра Пестель, Любов Попова, Ольга Розанова, Надія Удальцова. Поряд з Евменом Пшеченком експонувалися роботи ще одного народного майстра з Вербівки – Василя Довгошиї.

Створюючи імпульсивно-стихійні або раціонально змодельовані композиції, художники втілювали свої ескізи у вишивці, де взаємодіяли фактура тканини, блиск шовкових ниток, різні за напрямом стібки гладі. За допомогою вишивки художники авангарду втілювали свої найсміливіші задуми: в абстрактних формах кольорі, обсязі, лінії, взаємодії об’єму та простору. Роботи художників, які об’єдналися навколо Наталії Давидової та Олексадри Екстер, змусили творчий світ звернути увагу на виникнення нового напряму в мистецтві – українського модерну і авангарду, завдяки яким в творчості відкривалися нові обрії.

Ще одним маловідомим фактом є те, що творчість видатного польського композитора Кароля Шимановського теж була тісно пов’язана з вербівським культурним осередком та його засновницею Наталією Давидовою (спадкоємицею давнього українського роду Гудим-Левковичів). Саме у своєму родовому маєтку, селі Тимошівка, неподалік від Вербівки, композитор написав значну частину своїх творів. Треба додати, що ці явища світового масштабу народжувались у мультикультурному середовищі, в якому поєднувались надбання української, польської, німецької і російської культур. Носії цих культур мали можливість жити і навчатись в Парижі, Берліні, Відні та інших культурних столицях Європи, спілкуватись з видатними митцями і презентувати там свої роботи.

Ще одна вишивальна майстерня, що спеціалізувалась на створенні модерної вишивки, була організована в с. Скопці. Заснувала її у 1910 році поміщиця Анастасія Семиградова. Бували в цій майстерні і модерністи, і кубісти, і супрематисти: Олександра Екстер, Вадим Меллєр, Ніна Генке-Меллєр, Наталія Давидова, Казимир Малевич, мистецтвознавець Евгенія Спаська. Творчим керівником цієї учбово-показової майстерні була Євгенія Прибильська — художниця-модерніст, яка багато років жила і отримала художню освіту в Україні. Саме вона в буремні часи вивезла до Москви і берегла безцінні ескізи народних майстрів Євмена Пшеченка, Василя Довгошиї, Ганни Собачко.

Мистецтвознавці та краєзнавці Скопців, Кам’янки та Вербівки до минулого року (доки Національний Музей декоративного народного мистецтва не влаштував виставку цих робіт) були впевнені, що роботи загинули у молосі війн та революцій 1917 – 1945 років. Творча кураторка скопецької майстерні Прибильська змогла вивезти до Москви українську народну вишивальницю та художницю Ганну Собачко. В такий спосіб цій талановитій жінці вдалось врятуватись від голоду в Україні. Відомо що доля самобутніх народних митців наїву Євмена Пшеченка та Василя Довгошиї була трагічною. Вони загинули в Україні під час спровокованого радянською владою штучного Голодомору 1932-1933 років.

Українська вишивка авангарду

Вишивка авангарду - результат
безпрецедентного експерименту
співпраці видатних митців авангарду
початку 20 століття і майстрів
української народної вишивки

Окрім експозиції робіт майстрів
ви знайдете тут також цілу низку
публікацій на відповідну тему:
історичні есе, інтерв'ю і дослідження,
освітні матеріали, повідомлення
про події...