Стисла історія “вишивки авангарду”
Українська вишивка авангарду народилась як унікальний мистецький феномен співпраці професійних художників-авангардистів та українських народних майстрів початку ХХ сторіччя. Винятковість масштабного творчого експерименту, реалізованого в кустарних майстернях сіл тодішніх Київської та Полтавської губерній, була високо оцінена професійними колами Європи. Натомість, нині мало хто пам’ятає, що ескізи для створення вишивок у майстернях українських сіл Вербівка та Скопци створювали відомі амбасадори супрематизму Казимир Малевич, Олександра Екстер, Ніна Генке-Меллер та інші. У свою чергу самобутні народні майстри Василь Довгошия, Євмен Пшеченко, Ганна Собачко-Шостак, які працювали у цих артілях, теж вдавались до небувалого мистецького експерименту заради пошуку нових типів художніх вишивок.
Українська вишивка авангарду народилась як унікальний мистецький феномен співпраці художників авангарду і українських народних майстрів початку ХХ сторіччя.
Створення майстерні народних промислів було для Наталії Давидової справою життя, і її інтерес до народного мистецтва не був випадковим. В кінці ХІХ-початку ХХ століття освічені представниці української інтелігенції Наталія Яшвіль, Юлія Гудим-Левкович, Варвара Ханенко, Наталія Шабельська, Катерина Скаржинська, Олена Пчілка (мати Лесі Українки), вважали своїм обов’язком всіляко розвивати і сприяти відродженню народного мистецтва. У їх будинках і маєтках збиралися предмети старовини, створювалися артілі і школи кустарних ремесел, вони субсидували археологічні розкопки, облаштовували виставки і музеї. В Україні виникають центри відродження народної вишивки, де працюють художники-авангардисти, створюючи ескізи для подальшого втілення народними майстрами.
Початок ХХ століття. Ідея поєднати новітній напрям в мистецтві «супрематизм» (від латинського слова supremus – найвищий) з народною творчістю не має аналогів у світовій практиці. Вперше цей експеримент втілений працею українських майстрів учасників артілі народних промислів села Вербівка. Термін «супрематизм» вперше застосований Казимиром Малевичем для характеристики своїх абстрактних композицій показаних на виставці «0.10» в грудні 1915 року, де вперше був показаний «Чорний квадрат».
Виставка 1915 року стала однією з перших громадських демонстрацій супрематизму Малевича. Він виставив три сурематичні ескізи для подушки і двох шарфів. Що впадало в очі на цій виставці, так це радісний блиск сліпучих фарб, скомбіновані в найсміливіших поєднаннях. На одній зі збережених фотографій експозиції можна розглянути ескіз подушки К. Малевича з притаманною його стилю супрематичною композицією.
У грудні 1917 року О. Екстер і Н. Давидова влаштовують в Художньому салоні К. І. Михайлової «Другу виставку сучасного декоративного мистецтва « Вербівка », на якій експонувалося понад 400 зразків вишивки, виконаної селянками з Вербівки за ескізами майже всіх художників, які сповідували ідеї супрематизму. До учасників першої виставки додалися Віра Пестель, Любов Попова, Ольга Розанова, Надія Удальцова. Поряд з Евменом Пшеченком експонувалися роботи ще одного народного майстра з Вербівки – Василя Довгошиї.
Ще одним маловідомим фактом є те, що творчість видатного польського композитора Кароля Шимановського теж була тісно пов’язана з вербівським культурним осередком та його засновницею Наталією Давидовою (спадкоємицею давнього українського роду Гудим-Левковичів). Саме у своєму родовому маєтку, селі Тимошівка, неподалік від Вербівки, композитор написав значну частину своїх творів. Треба додати, що ці явища світового масштабу народжувались у мультикультурному середовищі, в якому поєднувались надбання української, польської, німецької і російської культур. Носії цих культур мали можливість жити і навчатись в Парижі, Берліні, Відні та інших культурних столицях Європи, спілкуватись з видатними митцями і презентувати там свої роботи.
Ще одна вишивальна майстерня, що спеціалізувалась на створенні модерної вишивки, була організована в с. Скопці. Заснувала її у 1910 році поміщиця Анастасія Семиградова. Бували в цій майстерні і модерністи, і кубісти, і супрематисти: Олександра Екстер, Вадим Меллєр, Ніна Генке-Меллєр, Наталія Давидова, Казимир Малевич, мистецтвознавець Евгенія Спаська. Творчим керівником цієї учбово-показової майстерні була Євгенія Прибильська — художниця-модерніст, яка багато років жила і отримала художню освіту в Україні. Саме вона в буремні часи вивезла до Москви і берегла безцінні ескізи народних майстрів Євмена Пшеченка, Василя Довгошиї, Ганни Собачко.